vityska: (Default)
2014-11-02 10:14 pm
Entry tags:

Dear Cosmo: Fuck you.(c)

Rachel Wiley – 10 honest thoughts on being loved by a skinny boy

1.
I say, ‘I am fat.’
He says ‘No, you are beautiful.’
I wonder why I cannot be both.
He kisses me
hard.

2.
My college theater professor once told me
that despite my talent,
I would never be cast as a romantic lead.
We do plays that involve singing animals
and children with the ability to fly,
but apparently no one
has enough willing suspension of disbelief
to go with anyone loving a fat girl.
I daydream regularly
about fucking my boyfriend vigorously on his front lawn.

3.
On the mornings I do not feel pretty,
while he is still asleep,
I sit on the floor and check the pockets of his skinny jeans for motive,
for a punchline,
for other girls’ phone numbers.

4.
When we hold hands in public,
I wonder if he notices the looks —
like he is handling a parade balloon on a crowded sidewalk;
if he notices that my hands are now made of rope.

5.
Dear Cosmo: Fuck you.
I will not take sex tips from you
on how to please a man you think I do not deserve.

6.
He tells me he loves me with the lights on.

7.
I can cup his hip bone in my hand,
feel his ribs without pressing very hard at all.
He does not believe me when I tell him he is beautiful.
Sometimes I fear the day he does will be the day he leaves.

8.
The cute hipster girl at the coffee shop
assumes we are just friends
and flirts over the counter.
I spend the next two weeks
mentally replacing myself with her
in all of our photographs.
When I admit this to him
we spend the evening taking new photos together.
He will not let me delete a single one of them.

9.
The phrase “Big girls need love too” can die in a fire.
Fucking me does not require an asterisk.
Loving me is not a fetish.
Finding me beautiful is not a novelty.
I am not a fucking novelty.

10.
I say, ‘I am fat.’
He says, ‘No. You are so much more’,
and kisses me
hard.
vityska: (Default)
2014-09-12 03:22 pm

Мерилін на склі і цілунки осені

Коли хочеться красивого і радісного, а нема, доводиться його самому творити чи шукати.
Сьогодні гарне мені подарувала виставка вітражного розпису в нашому історичному музеї. Авторка - Олена Магера, в якої глибокі по-відьомськи зелені очі.
Була там отака Мерилін:


Бітли


Губка Боб сусідив з Гаррі Поттером:)



А дорогою в редакцію зірвала зелену гілочку туї, на якії видно перші жовтенькі цілунки осені.

vityska: (Default)
2014-07-25 12:26 pm

Кумедні і сумні історії від Маріуша Щигела


Польща 90-х - зі зламами економіки і людських доль, зі змінами, що видаються катаклізмами, в період переродження, відмивання від пост-совітщини, на шляху до Польщі сучасної - через історії "маленьких" поляків вимальовується у збірнику репортера Маріуша Щигела. Вони, ці маленькі поляки, наївні і смішні оповіді яких допомагають зрозуміти глобальні культурні і соціальні зміни, - насправді найкращі оповідачі, найдостовірніші свідки.
Маріуш Щигел порушує теми дуже різні: від люстрації по-польськи і масового безробіття, неможливості налаштуватися на хвилі Свободи, що так несподівано впала на голову, до глобальних прагнень поляків, змін в побути чи мові і навіть польського онанізму. Я читала і думала: А як би виглядала така книга про Україну 90-х? Кримінальна хроніка це була б, розвінчування підкилимних політичних інтриг?І чи зміни, що стосувалися простих українців,всерйоз хвилювали цікавили і хвилювали українську журналістику 90-х? І чи є у нас репортер, який свого часу вихоплював, фіксував цю картинку?
А ще думала про те, що коли закінчиться все те, що зараз триває, на нас теж чекає епоха змін і переосмислень. Може, навіть глибших і болісніших, ніж у 90-ті.Тому, певно, читати цю книгу Маріуша Щигела варто саме зараз. Щоб усвідомити, що буде непросто.
vityska: (Default)
2014-06-27 06:28 pm

"Кавовий присмак кориці"


Якщо ви любите ваніль - в каві, в літературі чи в житті - то вам не за адресою. Ця книжка Лариси Денисенко пікантна, пряна і смачна, та аж ніяк не "ванільна". Тут є дивна любов, симпатичні фріки, щасливі і нещасні люди. За ними цікаво спостерігати, слухати/читати/ їхні розмови і думки - так, наче зазираєш у замкову шпаринку або мимоволі слухаєш бесіду випадкових попутників у плацкартному вагоні чи телефонну розмову з сусідньої туалетної кабінки. Цим історіям дивуєшся, захоплюєшся ними чи на них підсідаєш. Але романтично закотити очі і сказати "ех, мені б так!" - не хочеться. Надто дивна і різна ця любов, що по-новому іесподівано поєдгує персонажів: м'якого і відданого композитора Леся, невгамовну шаленицю Алісу, сивуватого богемного режисера Олега, нервового і чуттєвого актора, котрий готує роль Овода.
Ця книга пронизана не лише запахами кави й кориці. Вона демонструє неабияку, мені чомусь навіть здається, що небачену раніще толерантність - до героїв, до їхніх непростих життєвих колізій, до дивних комбінацій, в які вони потрапляють. І це особливий плюсик до книги.Як і те, що читається вона дуже легко і швидко.
vityska: (Default)
2014-06-23 08:41 pm
Entry tags:

Майже скандинавський детектив: "Полонянки"(2013)


Поки дивилася цей фільм, раз-по-раз доводилося нагадувати собі, що це не скандинавське, а американське кіно. Довгі плани, небагато діалогів, холодні кольори і пейзажі, дуже закручений, але не надто динамічний сюжет - усе це робило його якимсь північним. Поза тим, фільм "Полонянки" було знято в Америці, і в головній ролі тут - улюблений Росомаха всіх часів і народів Хью Джекман.
Сюжет закручується навколо зникнення двох дівчаток, двох подруг, які на кілька хвилин вийшли з дому однієї до дому другої - і не повернулися. Батьки в розпачі, за роботу береться детектив, який ніколи не зазнавав невдач - і знаходить щоразу нові значення "іксів" у цьому незрозумілому, заплутаному рівнянні, але щоразу, як видається, не ті. Хоча зрештою виявляється, що все він робив правильно, тільки в деяких моментах занадто зволікав.
Паралельно за розслідування береться батько однієї з дівчаток, і головна інтрига в цій лінії - до якої жорстокості може дійсти загалом нормальний, люблячий і релігійний чоловік у прагненні врятувати інтригу.
У фільмі багато жорстоких сцен, крові, сліз і розпачу, а ще - загадкові малюнки лабіринтів і змії. І якщо для вас це нестравний коктейль, то краще не дивитися. Але якщо ви любите детективи, які до останніх хвилин тримають в напруженні, дивитися варто. Тільки запасіться і терпінням - фільм триває 2,5 години;)
vityska: (Default)
2014-06-15 06:37 pm
Entry tags:

Рогата дівчинка - "Малефісент"


Жила собі маленька, дуже красива і дуже могутня фея, яка раділа життю,літала під хмарами, дружила з жителями своєї чарівної країни і захищала її від зажерливих людей. А потім її спіткало велике кохання. І страшна зрада. Їй підступно обрізали крила і вона - ні, на мітлу не пересіла, але стала злою. І мстивою. А яка б жінка після такого злою не стала?
Казка про "Сплячу красуню", де центральним персонажем стає не юна Аврора, а зла чаклунка, яка прирекла її на прокляття. Знайомий сюжет, але в новому фільмі він пішов не по плану. Не так, як хотіла Малефісент. Не робитиму спойлерів, але скажу, що події розгорталися хоч і несподівано, зате не так заїжджено, як у казці. І це велики плюс фільму.
Кожне хороше кіно розповідає цікаву історію. Історія Малефісент захопила і зворушила. Прекрасна Енджі викликає захват. І вона, і її героїня. І, дивлячись кіно, я їх між собою чомусь не розділяла.
Хочете трохи небанальної казки і натхнення? Обов'язково подивіться цю, про жінку, у серці якої було всього потроху - і страшного зла, і справжньої, сильної любові.
vityska: (Default)
2014-06-14 08:26 pm

(Не) Врятувати Кеннеді: Стівен Кінг "11/22/1963"


Щойно завершила читання книжки, назву якої ніяк не могла запам'ятати, бо цифри ніяк не вкладалися в голові:) Тому кодова назва була JFK, хоча самого JFK в ній було не надто багато.
Книжка про вбивство Кеннеді, де одним з центральних перонажів виступає не він, а його вбивця, Лі Освальд. Книжка про подорожі в часі вчителя англійської літератури з 2011-го в 50-60-ті. Про знаменитий "ефект метелика". І про неймовірну, щиру, пронизливу любов (бо як же без неї?).
Щодо мандрівок у часі, в Кінга є дуже цікаві теорії. Наприклад, про те, що минуле вперто захищає себе і не хоче мінятися. І чим більше ти намагатимешся на нього вплинути, тим більше воно опиратиметься. Може навіть покалічити тебе і вбити, а шо ж. А ще - що минуле (як і теперішнє, зрештою) прагне до гармонії - в іменах, подіях, ситуаціях. Кінг дуже несподівано, але цікаво моделює ситуацію "що було б, якби Кеннеді вижив" і приводить до думки, що втручатися в минуле не варто.
А ще він перекогнливо пише про любов - таку, знаєте, справжню, щиру, про єднання споріднених душ. І я йому дуже вдячна за це, бо це те, у що мені дуже хочеться вірити:)
І на завершення - цитатка, така досить проста, але мене зачепила.
"Дім - це і погляд на місяць, що піднімається над спячою рівниною, і жінка, яку ти можеш покликати до вікна, щоб разом помилуватися ним. Діи там, де ти танцюєш з іншими, а танець - це життя".
vityska: (Default)
2014-06-14 08:23 pm

Пост намбер ван

Всє пабєжалі - і я пабєжал. З ЖЖ тобто. Ну бо так, якщо Кремль запхав свої брудні лапи і туди, то що там сидіти?
Крім того, давно вже хотіла новий блог.
Ото, певно, він і буде.
Основні теми - Володимир, його життя і його люди, а також про_кіно і про_читання. А там побачиму:)
Сподіваюся, натхнення, мотивації і активності вистачить, щоб не забивати і писати.
З почином, коротше!:)