14/6/14

vityska: (Default)
Всє пабєжалі - і я пабєжал. З ЖЖ тобто. Ну бо так, якщо Кремль запхав свої брудні лапи і туди, то що там сидіти?
Крім того, давно вже хотіла новий блог.
Ото, певно, він і буде.
Основні теми - Володимир, його життя і його люди, а також про_кіно і про_читання. А там побачиму:)
Сподіваюся, натхнення, мотивації і активності вистачить, щоб не забивати і писати.
З почином, коротше!:)
vityska: (Default)

Щойно завершила читання книжки, назву якої ніяк не могла запам'ятати, бо цифри ніяк не вкладалися в голові:) Тому кодова назва була JFK, хоча самого JFK в ній було не надто багато.
Книжка про вбивство Кеннеді, де одним з центральних перонажів виступає не він, а його вбивця, Лі Освальд. Книжка про подорожі в часі вчителя англійської літератури з 2011-го в 50-60-ті. Про знаменитий "ефект метелика". І про неймовірну, щиру, пронизливу любов (бо як же без неї?).
Щодо мандрівок у часі, в Кінга є дуже цікаві теорії. Наприклад, про те, що минуле вперто захищає себе і не хоче мінятися. І чим більше ти намагатимешся на нього вплинути, тим більше воно опиратиметься. Може навіть покалічити тебе і вбити, а шо ж. А ще - що минуле (як і теперішнє, зрештою) прагне до гармонії - в іменах, подіях, ситуаціях. Кінг дуже несподівано, але цікаво моделює ситуацію "що було б, якби Кеннеді вижив" і приводить до думки, що втручатися в минуле не варто.
А ще він перекогнливо пише про любов - таку, знаєте, справжню, щиру, про єднання споріднених душ. І я йому дуже вдячна за це, бо це те, у що мені дуже хочеться вірити:)
І на завершення - цитатка, така досить проста, але мене зачепила.
"Дім - це і погляд на місяць, що піднімається над спячою рівниною, і жінка, яку ти можеш покликати до вікна, щоб разом помилуватися ним. Діи там, де ти танцюєш з іншими, а танець - це життя".